УКР
УКР

Чи стане Узєлков останнім героєм?

0 - 0

 У проекті «Останній герої», який два тижні тому розпочався на каналі ІСTV, вінничанин В’ячеслав Узєлков схуд на 15 кілограм, забув, що таке бритва, зубна паста, щітка і запам’ятав, як сидів у пакеті для сміття. Це перше, що згадав боксер, після заверешення зйомок на тропічних островах…

За умовами проекту «Останній герой» спершу учасників розділили на дві команди: плем’я «Води» і плем’я «Піску», які весь час змагались. У того племені, яке програвало у конкурсі, вибував один з учасників. Точніше плем’я саме визначає «хто крайній».

На острів із собою В’ячеслав Узєлков із собою узяв лише кілька речей: дві футболки, кофту, штани, плавки, дві пари взуття.

— З чого розпочались сюрпризи проекту?

— Ми спочатку не могли зрозуміти, чому з України летить 18 осіб, в той час як гратимуть 16. І лише першого дня, коли висадились на острів зрозуміли, що ті двоє, що були останніми і не потрапили до жодного племені – одразу вилітають. Вони навіть не мали змоги зіграти. Кожного дня ми боролись за життя, нам треба було їсти щось, якось виживати. Кожного ранку ми прокидались із думкою «як прожити день». А організатори ще й вигадували постійно якісь турніри… ми піднімались і чули завдання, яке треба виконати на іншому острові. Все досить несподівано було.

— До проекту якось готувались?

— Трохи. А дехто пройшов курси виживання і переглядав подібні програми, які знімались у інших країнах. Проте теорія їм особливо не допомогла.

— Чи змінювались правила протягом зйомок?

 — Якось ми у місцевого жителя, який перевозив плем’я з острова на острів запитали щось, він не відповів, проте кивнув головою. Після чого організатори ввели штраф для операторів й інших – $1000. Знімальну групу, до речі, теж підібрали не тільки з України, а й з Росії та інших країн. Їм було байдуже, хто ми в Україні, який у кого статус, вид занять.

— Всі скаржились на сон без подушки і комарів. Для комах ви були великим сюрпризом, адже острів безлюдний?

— Не повірите, вони для нас теж були великим сюрпризом. Такої кількості жуків, блох, комарів… я за своє життя не бачив ніде. І як тільки починалась ніч – вони тисячами починали кусати. Для них білі доглянуті люди були знахідкою.

— А дзвонити рідним хоча б інколи дозволялось?

— Ні, ніякого зв’язку із зовнішнім світом не було. Знімальна група приїжджала раз на три дні – і все. Інші камери — розкидані по острову.

— Яким треба бути, щоб вижити у такому проекті?

— Бути таким, як я. Думаю, усіх учасників можна розділити на дві групи: тих, хто виживав, і тих, хто приживався, пристосовувався. 

"Чим гірші умови — тим більше змінюються люди"

 — Чи були для жінок чи для окремих учасників пільги?

— Ні, ми всі були у рівних умовах.

— Одна з учасниць племені «Вода» у першій телевізійній програмі зізналась, що за їжу деякі жінки готові були віддатись, це правда?

— Не знаю, оскільки у моєму племені «Піску» лише одна дівчина була. І такого точно не було.

— Чи була війна між окремими з вас?

— На це і розрахований проект. На те, щоб створити таку атмосферу. Якби все було «гладко», то не було б так цікаво.

— Коли для Вас завершилась гра, що в першу чергу зробили у готелі? Як на Вас, брудних, виснажених реагував персонал?

— Замовив їжу. Але так вийшло, що нічого мені не принесли, бо кухня не працювала чи що. У них був лише чай і хліб. Я ті три скибочки проковтнув не відчуваючи навіть смаку. За час проекту, до речі, схуд на 15 кілограм. У готелі знали, що ми з проекту, немиті, небриті, справжні бомжі… кожен, хто вибував з гри приїжджав до готелю, де чекав на всіх інших доти, поки ті не вилетять і не завершиться гра.

— Ви 40 днів перебували під час зйомок проекту, який глядачі лише зараз спостерігають, які враження залишились?

— Лише гарні, там справді прекрасна природа і нам довелось в прямому сенсі слова виживати. Те, що ми думали, коли їхали на проект, що буде все жорстоко, але, щоб так… Було голодно, холодно, змії, ящірки… сезон дощів… для мене було зовсім незвично. І в першу чергу — це реальність і нас реально кинули на виживання.

— Яким би одним словом Ви назвали проект?

— Не буду казати вголос це слово (жартує – Авт.)

— Що здивувало найбільше?

— Люди. Вони змінюються. Чим гірші умови — тим більше це помітно. Перші дні ми змагались один за одного, а потім кожен сам за себе.

Завершував розмову вінницький боксер так і не зізнався, хто став переможцем і власником грошей. Проте запевнив, що далі буде набагато цікавіше. Особливо В’ячеславу запам’яталось те, як він сидів разом із дівчиною у одному пакеті зі сміття.

Продовження проекту дивіться на каналі ІСTV щонеділі о 20:00.

Матеріал: «Моя Вінниця» 

"Кожного дня ми боролись за життя"

10.11.2011 12:20
0 - 0



Топ видео

    Пока нет материалов ...

Ведущие канала

    Пока нет материалов ...

Смотрите на ICTV

Зарегистрируйтесь

Войти использывая ваши данные

Забыли пароль?

Востановление пароля

Войти через соц. сеть

ВВЕРХ
Вверх